Поради соціального педагога

Поради соціального педагога батькам щодо спілкування і виховання проблемної дитини

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – проблема емоційного і психічного стану. В такому стані треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна – потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна чи войовнича – переконайтесь чи саме батьки не провокують таку поведінку. До такої треба бути уважним, роз’яснювати наслідки такої поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки із іншими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучити її до активного слухання, щоб вона вчилась вербально висловлювати агресію і знімати збудженість, нервовість.

5. Із кінозалу (домашнього) виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля, жорстокості.

6. Ні в якому разі не застосовувати фізичні покарання.

7. Привчити дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.

8. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

9. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – це допоможе запобігти агресивності.

До уваги Батьків!

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й вихователі.

Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вихователь.

Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

Турбота батька і матері про здорову сім’ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.

Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки народити, але не здатні по-справжньому народжувати. Гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.